Звіт проєкту "Інноваційний культурно-туристичний маршрут “Пінзель. RETURN”

Микола Василь Потоцький (Пан Каньовський)

Веб-сторінка проєкту Pinsel.Return на сайті "Пізнайте неймовірну історію Покуття!"

Загублена Історія : плакати із фото скульптур Пінзеля

Пінзель Йоган-Георг, галицький скульптор середини 18 століття
Загублена Історія : плакати із фото скульптур Пінзеля

Фотографії скульптур Йогана Пінзеля з Костелу Непорочного Зачаття Діви Марії у Городенці, на Івано-Франківщині.
Фотографії зроблені на початку XX століття. Нині ці скульптури або їх частини знаходяться в музеях Львова, Івано-Франківська, Коломиї.
Фотографії скульптур Пінзеля викорисані в плакатах проекту "Pinsel.Returrn" (2021 р.).

Брендбук "Pinsel.Return зліт генія"

Білборди на маршруті “Пінзель. RETURN”

Квест для дітей та молоді "Справа 1743: історія зниклого скарбу"

Онлайн показ старовинного покутського одягу

Концерт класичної музики симфонічного камерного оркестру “Harmonia Nobile”

Маркування екологічної стежки

Онлайн путівник туристичного маршруту "Cтежками Покуття. Пінзель. RETURN"

Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Мапа маршруту "Cтежками Покуття. Пінзель. RETURN" із 3D турами і панорамами, а також стислими описами локацій, а також об'єктами туристичної інфраструктури (готелями, заправками, ресторанами, кафе).

Старий міст біля с. Михальче

с. Михальче, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Монастирська резиденція
1743 - 1754
м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Корифська колона з статеєю Пречистої Діви Марії

Публікації про проект “Пінзель. RETURN”

Дністровський каньйон біля с. Михальче

Дністровський каньйон – один із найдовших (250 км) і наймальовничіших у Європі, – недаремно потрапив до переліку природних чудес України.
 Диво-каньйон приваблює туристів красою високих круч та численними пам’ятками. А в якості приємного бонусу для них – легенди про незліченні скарби, надійно заховані в стінах каньйону. Дністер тече каньйоноподібною долиною від гирла Золотої Липи до гирла Збруча, завглибшки 80-200 м, утворюючи багато фантастичних звивів – меандр. Дністровський каньйон – своєрідний храм-музей, де в усій своїй незайманості, гармонійному поєднанні зібрані пам’ятки природи - геологічні, ботанічні, археологічні, гідрологічні. В окремих місцях збереглися ділянки з цінними деревними або чагарниковими породами. Скельні відслонення Дністровського каньйону – справжній підручник з геології. Можна власноруч доторкнутися до нашарувань порід різних геологічних періодів, які містять у собі давні скам’янілі рештки флори і фауни. Це також цікавий спелеологічний район. Теплий клімат вирізняє каньйон з-поміж інших територій Західної України. Стіни каньйону затримують сонячне тепло, через що влітку дощів майже не буває, а буйноцвіття весни наступає на 2-3 тижні швидше. Дністровські схили вкриті безліччю рідкісних рослин і є домівкою для сотень видів тварин і птахів. В межах каньйону знаходиться більше десятка карстових печер і гротів. Особливо вражає химерний вигляд таких печер з рівня річкового плеса. Унікальної краси видовище представляють невеликі водоспади, що збігають по зарослих густим мохом скелях, так звані "дівочі сльози".

Панорами

Дністровський каньйон

м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Дністровський каньйон на Городенківщині
Дністровський каньйон – одне з 7 чудес України, найбільший в Україні та один з найбільших у Європі – основна принада Городенківщини. Він є унікальним і наймальовничішим куточком дикої природи України і не поступається красою навіть Карпатам та Кримським горам.

Утворений річкою Дністер шляхом вимивання гірських порід з Подільської височини. На 250-кілометровому відрізку між гирлами Золотої Липи і Збруча протікає по чітко вираженій каньйоноподібній долині глибиною 80-200 м, утворюючи мальовничі вигини русла – меандри. Каньйон має складну геологічну будову з численними відслоненнями давніх порід. Тут збереглися унікальні відслонення гірських порід, скелі, гроти, печери, окремі мінерали, оригінальних форм вивітрювання і ділянки із своєрідною геологічною будовою.

Стіни каньйону стрімкі, місцями пологі, задерновані травяною і кущовою рослинністю. Значні коливання в рельєфі на коротких відрізках надають місцевості гірського характеру.

Тут також відслонюється потужний комплекс осадових товщ від наймолодших - антропогенних і до найдавніших - силурійських відкладів палеозойської ери. Це унікальна геологічна енциклопедія, що чітко зафіксувала еволюцію земної кори та життя, яке було в морському та континентальному середовищах понад 400 мільйонів років тому.

На особливу увагу заслуговують відслонення силурійських і девонських відкладів. Ці та інші відслонення становлять велику науково-пізнавальну цінність, а окремі мають світове значення.

Скельні відслонення на Дністрі, так звані стінки – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає.

Йоган-Георг Пінзель та його твори

Пинзель, Иоганн Георг

Пінзель Йоган-Георг
Алегорія Мужності

Автори та відповідальні:
Пінзель Йоган-Георг

Пінзель,Йоган-Георг,([1707 або 1720] — [між 1761 і 1762])

Велика синагога
[1743]

Вірменський костел
1686-1706

Костел Святого Архангела Михайла
1721-1775
с. Михальче, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Михальче. Костел Святого Архангела Михаїла
Михальче першим на Городенківщині отримало статус міста. В 1493 році тут було засновано першу в краї римо-католицьку парафію і одночасно зведено костел. Як свідчить фундаційний акт,закладено його коштом Мужила з Бучача, старостою Снятинським і Коломийським. Акт фундатор підписав кирилицею, що засвідчує його українське походження.

Першим парохом костелу був Петро зі Скавіни, секретар Мужила.
Під час спустошливих набігів татар у 1621 та 1623 містечко було знищене, парафія не втрималася.
Тільки у 1715 році власник Михальче Львівський архиєпископ Ян Скарбек відновив парафію.

1721 року розпочато будівництво нового костелу Св. Михайла в стилі бароко з дзвіницею. Освячено костел в 1775 році. У ніші на дзвіниці костелу вміщено скульптуру чеського святого Яна Непомука, дехто вважає що це скульптура святого Валентина. В радянський період будівлю використовували не за призначенням, а як склад і спортивний зал. Кілька років тому на костелі й дзвіниці замінено дах. Для відновлення костелу потрібно докласти ще багато зусиль та коштів. Але він того вартує.

Згідно з першими письмовими згадками, костел почали зводити у 1439 році, одночасно із заснуванням римо-католицької парафії. Будівництво костелу тривало понад 50 років!

Перша версія храму мала стіни з глини та соломи, ґонтовий дах та дерев’яний вівтар. У 1721 році почали зводити муровані стіни, а в середині нараховували п’ять вівтарів. Святиню освятили у 1775 році.

За радянщини приміщення використовували як склад, пізніше — як спортзал.
Поруч з храмом збереглася дзвіниця, частково зберігся мур навколо подвір’я, та муровані ворота при вході. В арковій ніші дзвіниці стоїть скульптура святого Валентина.

Бернард Меретин. Архітектор

Меретин Бернард (? - 1759)

Освячено 21 травня 1766 року.