Вірменський костел
1686-1706

Велика синагога
[1743]

Городенківський міський краєзнавчий музей "Покуття"

м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Городенківський міський краєзнавчий музей «Покуття», відкрито в 2009 році як філію Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею. З 2012 року музей – окрема юридична одиниця.
Музей «Покуття» створений для збереження зразків матеріальної та духовної культури краю у 2009 році. Він розміщений в історичній будівлі, котрій більше сотні років.

Потреба в такому закладі культури назрівала довго, адже Покуття дуже багатий край на етнографічні та історико-культурні пам’ятки. Саме для збереження зразків матеріальної та духовної культури створюють музеї. Музей «Покуття» розміщений в історичній будівлі, котрій більше сотні років. Колись тут була «Каса позичкова і щаднича», Будинок вчителя, архів.

В семи виставкових залах на відвідувача чекають сотні цікавих етнографічних експонатів, вишитий одяг, вироби з кераміки, велика колекція ікон та фотографій сторічної давнини.

Одна з експозицій відтворює практично весь процес виготовлення домотканого полотна, з якого пізніше буде пошитий одяг та інші ужиткові речі, як от налавники, доріжки, поволоки, рушники та багато інших речей , виготовлених з тканини.

Колекція вишитого одягу містить десятки вишитих сорочок – як жіночих, так і чоловічих. Вони є предметом постійного інтересу з боку науковців різних інститутів.

В 2021 році музей відкрив нову експозицію – колекцію цеглин з штампами. Ці цеглини зібрані на різних об’єктах Городенки, як от руїни Городенківського цукрового заводу, монастир місіонерів біля костелу Непорочного Зачаття Діви Марії в Городенці. Декілька цеглин привезені з м. Івано-Франківськ, де вони були знайдені на рештках австрійських та польських будинків (кінець XIX-30-ті роки XX ст.).

В колекції музею є дитяча колиска, яка, як стверджують відвідувачі, має чудодійну силу допомагати людям в їхніх намаганнях стати батьками. Час від часу погойдати музейну колиску приїжджають подружні пари як з Городенківщини, так і з-за кордону.

В 2012 році директором музею Наталією Попадюк було започатковано благодійну акцію «Промінчик доброти» для збору коштів для лікування хворих діток. В 2021 році в музеї відбувся ювілейний, десятий захід. До його проведення долучились підприємці та благодійники Городенківщини. Зібрані кошти передані батькам хворих дітей.

Щотижня небайдужі жителі нашого міста та ОТГ дарують музею нові цікаві предмети, які після проведення атрибуції та необхідної підготовки займають місце в експозиції.

Музей «Покуття» гостинно чекає на відвідувачів – жителів ОТГ та гостей міста. Адже основні завдання музею – збереження експонатів та проведення наукової та освітньої роботи з відвідувачами будь якого віку.

Адреса музею «Покуття»: м.Городенка, вул. Шевченка, 82. Робочі дні: понеділок – п’ятниця, з 9:00 до 18:00.

Дністровський каньйон

м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Дністровський каньйон на Городенківщині
Дністровський каньйон – одне з 7 чудес України, найбільший в Україні та один з найбільших у Європі – основна принада Городенківщини. Він є унікальним і наймальовничішим куточком дикої природи України і не поступається красою навіть Карпатам та Кримським горам.

Утворений річкою Дністер шляхом вимивання гірських порід з Подільської височини. На 250-кілометровому відрізку між гирлами Золотої Липи і Збруча протікає по чітко вираженій каньйоноподібній долині глибиною 80-200 м, утворюючи мальовничі вигини русла – меандри. Каньйон має складну геологічну будову з численними відслоненнями давніх порід. Тут збереглися унікальні відслонення гірських порід, скелі, гроти, печери, окремі мінерали, оригінальних форм вивітрювання і ділянки із своєрідною геологічною будовою.

Стіни каньйону стрімкі, місцями пологі, задерновані травяною і кущовою рослинністю. Значні коливання в рельєфі на коротких відрізках надають місцевості гірського характеру.

Тут також відслонюється потужний комплекс осадових товщ від наймолодших - антропогенних і до найдавніших - силурійських відкладів палеозойської ери. Це унікальна геологічна енциклопедія, що чітко зафіксувала еволюцію земної кори та життя, яке було в морському та континентальному середовищах понад 400 мільйонів років тому.

На особливу увагу заслуговують відслонення силурійських і девонських відкладів. Ці та інші відслонення становлять велику науково-пізнавальну цінність, а окремі мають світове значення.

Скельні відслонення на Дністрі, так звані стінки – пам’ятки природи, подібних до яких у світі практично немає.

Корифська колона з статеєю Пречистої Діви Марії

Костел Непорочного Зачаття Діви Марії
1743-1760

Костел Святого Архангела Михайла
1721-1775
с. Михальче, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Михальче. Костел Святого Архангела Михаїла
Михальче першим на Городенківщині отримало статус міста. В 1493 році тут було засновано першу в краї римо-католицьку парафію і одночасно зведено костел. Як свідчить фундаційний акт,закладено його коштом Мужила з Бучача, старостою Снятинським і Коломийським. Акт фундатор підписав кирилицею, що засвідчує його українське походження.

Першим парохом костелу був Петро зі Скавіни, секретар Мужила.
Під час спустошливих набігів татар у 1621 та 1623 містечко було знищене, парафія не втрималася.
Тільки у 1715 році власник Михальче Львівський архиєпископ Ян Скарбек відновив парафію.

1721 року розпочато будівництво нового костелу Св. Михайла в стилі бароко з дзвіницею. Освячено костел в 1775 році. У ніші на дзвіниці костелу вміщено скульптуру чеського святого Яна Непомука, дехто вважає що це скульптура святого Валентина. В радянський період будівлю використовували не за призначенням, а як склад і спортивний зал. Кілька років тому на костелі й дзвіниці замінено дах. Для відновлення костелу потрібно докласти ще багато зусиль та коштів. Але він того вартує.

Згідно з першими письмовими згадками, костел почали зводити у 1439 році, одночасно із заснуванням римо-католицької парафії. Будівництво костелу тривало понад 50 років!

Перша версія храму мала стіни з глини та соломи, ґонтовий дах та дерев’яний вівтар. У 1721 році почали зводити муровані стіни, а в середині нараховували п’ять вівтарів. Святиню освятили у 1775 році.

За радянщини приміщення використовували як склад, пізніше — як спортзал.
Поруч з храмом збереглася дзвіниця, частково зберігся мур навколо подвір’я, та муровані ворота при вході. В арковій ніші дзвіниці стоїть скульптура святого Валентина.

Монастирська резиденція
1743 - 1754
м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Триарковий міст-віадук "Три мости"
[друга пол. 18 ст. або друга пол. 19 ст. ]
м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Триарковий міст-віадук "Три мости" на початоку вул. Тараса Шевченка у селі Котиківка
Цей мурований триарковий міст над потічком Ямгорів поєднує місто Городенка з селом Котиківка.

Плітки про справжнє призначення споруди ведуться досі. Хтось каже, що його збудували, аби було легше возити каміння для будівництва костелу, інші ж дотримуються більш практичної теорії: кам’яний міст звели на місці бродів для переправи для зручності та безпеки. Нині, це найдавніший чинний міст Галичини та другий за віком в Україні!

"Три Мости" є одним із символів міста Городенка; зображення мосту прикрашає емблему місцевої команди з копаного м’яча "Пробій", створеної ще 1924 року.

Церква Святого Миколая Чарнецького
2004-2014
с. Семаківці

Церква Святого Миколая Чарнецького
Храм названий на честь уродженця села Семаківці святого Миколая Чарнецького. З 2014 року, після освячення цієї церкви, сюди було перенесено частинку його мощей на постійне перебування. Церква дуже популярна серед паломників усього світу.

На території храму Святого Миколая Чарнецького продовжуються будівельні роботи й незабаром з’явиться три нових об’єкти: відкрита каплиця для богослужінь просто неба, Гріб Господній, де буде відтворено місце поховання Ісуса Христа, та Богослужбова капличка.

Церква Успення Пресвятої Діви Марії
1754 - 1763
м. Городенка, Коломийський р-н, Івано-Франківська обл.

Церква Успення Пресвятої Діви Марії
Церква Успення Пресвятої Діви Марії – визначна пам’ятка пізнього бароко, яка вже два з половиною століття є окрасою Городенки. Звіт генеральної візитації церков Львівської єпархії за 1732-33 роки вказує на те, що в тих роках у Городенці вже діяла однойменна церква. Скоріш за все, її було розібрано перед будівництвом нового кам’яного храму.
Фінансував спорудження Успенського храму для української громади міста граф Микола Потоцький, про що свідчить фундаційний акт, складений 2 квітня 1754 року в Бучачі: "Я, Миколай на Потоку, Бучачі, Городенці та Гологорах Потоцький, староста Канівський, маючи постійно в пам’яті доброчинні ласки і щедроти Господні, які щоденно ми приймаємо, надумав на здійснення подяки цьому ж Безсмертному Богу, аби хвала Його продовжена була вічно, з дарів Його виділити й офірувати в місті моїм дідичім Городенці, у воєводстві Руськім, у землі Галицькій церкву міську парафіяльну під титулом Успення Пресвятої Діви Марії". На підтвердження причетності графа до спорудження церкви її увінчує п’ятираменний хрест "Пилява", родинний герб Потоцьких.
Будівництвом доручили займатись знаному зодчому Бернарду Меретину, який був архітектором при будівництві костелу Непорочного Зачаття Діви Марії в Городенці (освячено 2 липня 1760 року). На жаль, до закінчення будівництва в 1763 році церкви Меретин не дожив, тому його роботу продовжили "королівський архітектор" Мартін Урбанік та капітан Олександр Ільський з Гродно, який тоді був старостою міста.
Геніальний скульптор Йоган Пінзель разом з учнями займався оформленням інтер’єру храму. Його майстерня виготовила чотири вівтарі, амвон, царські й дияконські ворота. Ангели роботи Пінзеля прикрашають головний вівтар та кіот. Після проведеної реконструкції на початку XX ст. головний вівтар трохи змінив свій вигляд.
Своїм зовнішнім виглядом Успенська церква в Городенці дуже схожа на Успенський костел у Бучачі і костел у Годовиці ( Львівщина), а її головний вівтар та амвон схожий до вівтаря та амвону собору Святого Юра у Львові, що вказує на авторство однієї людини.
Успенська церква в Городенці більше схожа на римо-католицький костел, що пояснюється незнанням митцями-іноземцями канонів східного церковного будівництва.
21 травня 1766 року Церкву Успення Пресвятої Богородиці освятив запрошений Потоцьким зі Львова митрополит Лев Шептицький. Ввечері з нагоди свята офіцери з Кам’янець-Подільського гарнізону, які також були присутні, влаштували святковий феєрверк.
На час побудови церква мала три куполи, котрі були покриті бляхою, решта даху була покрита гонтом. Після пожежі 1816 року дах переробили на однокупольний.
За сприяння барона Йогана фон Ромашкана в 30-х роках ХІХ століття побудована дзвіниця. Вона була розташована зліва від входу на церковне подвір’я і мала чотири дзвони.
На подвір’ї, огородженому кам’яним муром, до Першої світової війни стояли парохіальний будинок у вигляді монастиря з приміщенням для дяка і шпиталю та господарські споруди.
Композиційно церква належить до тридільних кораблеподібних храмів. Фасад оздоблено балконом та подвійними пілястрами з іонічними капітелями, вінчають його дві декоративні вази і геральдичний хрест "Пилява" - родовий герб Роду Потоцьких.
В період радянської окупації Успенська церква не була перетворена в склад, як інші церкви району, а постійно діяла. Та все ж з дзвіниці були зняті дзвони, а саму дзвіницю та мур довкола розібрали.
З 2000 року центральним у головному вівтарі є мальований образ "Богородиця з немовлям", художник Ігор Михайлюк. Він же мозаїкою виклав образ Богородиці над входом у церкву.
На превеликий жаль значна частина робіт Пінзеля та його учнів втрачена для відвідувачів Успенської церкви. До сьогоднішнього дня в стінах церкви залишились різьблений антипендій "Втеча до Єгипту" у нижній частині правого бокового вівтаря, рельєф "Зцілення незрячого" з амвону, фігури ангелів.

За матеріалами книг "Церква Успення Пресвятої Богородиці у Городенці" та "Городенківщина. Стежками століть".