Церква Успення Пресвятої Діви Марії – визначна пам’ятка пізнього бароко, яка вже два з половиною століття є окрасою Городенки. Звіт генеральної візитації церков Львівської єпархії за 1732-33 роки вказує на те, що в тих роках у Городенці вже діяла однойменна церква. Скоріш за все, її було розібрано перед будівництвом нового кам’яного храму.
Фінансував спорудження Успенського храму для української громади міста граф Микола Потоцький, про що свідчить фундаційний акт, складений 2 квітня 1754 року в Бучачі: "Я, Миколай на Потоку, Бучачі, Городенці та Гологорах Потоцький, староста Канівський, маючи постійно в пам’яті доброчинні ласки і щедроти Господні, які щоденно ми приймаємо, надумав на здійснення подяки цьому ж Безсмертному Богу, аби хвала Його продовжена була вічно, з дарів Його виділити й офірувати в місті моїм дідичім Городенці, у воєводстві Руськім, у землі Галицькій церкву міську парафіяльну під титулом Успення Пресвятої Діви Марії". На підтвердження причетності графа до спорудження церкви її увінчує п’ятираменний хрест "Пилява", родинний герб Потоцьких.
Будівництвом доручили займатись знаному зодчому Бернарду Меретину, який був архітектором при будівництві костелу Непорочного Зачаття Діви Марії в Городенці (освячено 2 липня 1760 року). На жаль, до закінчення будівництва в 1763 році церкви Меретин не дожив, тому його роботу продовжили "королівський архітектор" Мартін Урбанік та капітан Олександр Ільський з Гродно, який тоді був старостою міста.
Геніальний скульптор Йоган Пінзель разом з учнями займався оформленням інтер’єру храму. Його майстерня виготовила чотири вівтарі, амвон, царські й дияконські ворота. Ангели роботи Пінзеля прикрашають головний вівтар та кіот. Після проведеної реконструкції на початку XX ст. головний вівтар трохи змінив свій вигляд.
Своїм зовнішнім виглядом Успенська церква в Городенці дуже схожа на Успенський костел у Бучачі і костел у Годовиці ( Львівщина), а її головний вівтар та амвон схожий до вівтаря та амвону собору Святого Юра у Львові, що вказує на авторство однієї людини.
Успенська церква в Городенці більше схожа на римо-католицький костел, що пояснюється незнанням митцями-іноземцями канонів східного церковного будівництва.
21 травня 1766 року Церкву Успення Пресвятої Богородиці освятив запрошений Потоцьким зі Львова митрополит Лев Шептицький. Ввечері з нагоди свята офіцери з Кам’янець-Подільського гарнізону, які також були присутні, влаштували святковий феєрверк.
На час побудови церква мала три куполи, котрі були покриті бляхою, решта даху була покрита гонтом. Після пожежі 1816 року дах переробили на однокупольний.
За сприяння барона Йогана фон Ромашкана в 30-х роках ХІХ століття побудована дзвіниця. Вона була розташована зліва від входу на церковне подвір’я і мала чотири дзвони.
На подвір’ї, огородженому кам’яним муром, до Першої світової війни стояли парохіальний будинок у вигляді монастиря з приміщенням для дяка і шпиталю та господарські споруди.
Композиційно церква належить до тридільних кораблеподібних храмів. Фасад оздоблено балконом та подвійними пілястрами з іонічними капітелями, вінчають його дві декоративні вази і геральдичний хрест "Пилява" - родовий герб Роду Потоцьких.
В період радянської окупації Успенська церква не була перетворена в склад, як інші церкви району, а постійно діяла. Та все ж з дзвіниці були зняті дзвони, а саму дзвіницю та мур довкола розібрали.
З 2000 року центральним у головному вівтарі є мальований образ "Богородиця з немовлям", художник Ігор Михайлюк. Він же мозаїкою виклав образ Богородиці над входом у церкву.
На превеликий жаль значна частина робіт Пінзеля та його учнів втрачена для відвідувачів Успенської церкви. До сьогоднішнього дня в стінах церкви залишились різьблений антипендій "Втеча до Єгипту" у нижній частині правого бокового вівтаря, рельєф "Зцілення незрячого" з амвону, фігури ангелів.
За матеріалами книг "Церква Успення Пресвятої Богородиці у Городенці" та "Городенківщина. Стежками століть".
